baseline;"> Стаття 2 цього закону проголошувала українську мову державною: “Відповідно до Конституції Української РСР державною мовою Української Радянської Соціалістичної Республіки є українська мова. Українська РСР забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя. Республіканські і місцеві державні, партійні, громадські органи, підприємства, установи і організації створюють всім громадянам необхідні умови для вивчення української мови та поглибленого оволодіння нею”.
Разом з тим у Законі зазначено, що держава створює необхідні умови для розвитку і використання мов інших національностей, які проживають в Україні.
Ще перед прийняттям проект закону активно обговорювали в колах українських демократичних сил. Вони були стурбовані станом української мови за останні 50 років, звертали увагу на тотальну русифікацію. Про це говорили письменники, діячі культури на з’їздах, пленумах та конференціях Спілки письменників.
У лютому 1989 року на установчих зборах Товариства української мови імені Тараса Шевченка схвалили проект закону, яких згодом доопрацювала робоча група Верховної Ради.
5 вересня документ опублікували для всенародного обговорення, а 28 жовтня його прийняла Верховна Рада, тож він став законом. До проголошення незалежності України залишалося трохи менше 2 років.
На підставі Закону було складено й затверджено “Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 року”. В ній передбачено утвердження української мови як державної поетапно в різних регіонах країни. Але цю програму виконували дуже мляво.
5 червня 2012 року цей закон було скасовано законом України “Про засади державної мовної політики”.
Джерело: Gazeta.ua
0 коммент. :
Отправить комментарий