ДОНЕЦЬКІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ В ШОЦІ ВІД СТАВЛЕННЯ ДО НИХ.

До моєї тітки в село на Черкащині переїхала родина з окупованої частини Донеччини

Російськомовні. В українське село. В глибинку.

Сільрада виділила їм пусту хату. А в наших селах таких є багато. Взагалі на тітчиній вулиці залишилося якщо із п'ять заселених хат то добре.

Потікала молодь із села, поїхала в менеджери і дистрибютери найматися, та так і не повернулася.

От і стоять хати, заростають двори і городи.

А місця золоті ! Земля чорна і масна – на хліб можна замість масла і ковбаси класти. Ну то я жартую.

Городи над річкою, рибка і природа. Ну що я вам про сільську пастораль розказую? Ви і самі мабуть у селі придивилися собі дачку і раз на рік туди з родиною приїздите під грушкою посидіти і картопельки молодої з редисочкою навернути. А ще у сусідки баби Олі молочка від корівки спожити собі на здоров'я.

Ну та це влітку у відпусточку добре. А весь рік у селі працювати треба. А як до цього незвичний? Біда? Ха! Ми ж не кацапи ср*ні, а українці. То не біда для нас , то перехід на вищий щабель існування.

От зараз на прикладі донецьких переселенців я і розкажу.

От приїхали із клунками на стареньких жигулях на останніх краплях бензину. В хату зайшли, сіли на старий диван і на ліжко і на лавку, і зажурилися.

Бо ще вчора мали квартиру, роботу, спокій, майбутнє. А тут? Нічого немає. Навіть поїсти ні з чого зварити.

Коли це – дер, дер в двері!

Як у казочці про солом'яного бичка. Тільки не вовк і не ведмідь з лисичкою, а сусіди з вулиці, та з іншого кутка, та з усього села.

Той мішок картоплі на кравчучці везе, та - цибулю і бурячків з погріба, той – сало і тушонку домашню, а та – каструлю борщу гарячого з квасолею і хлібчик домашній. А той причеп дров для печі привіз.

А потім білизну, подушки, фіраночки, відра і ложки, та і віника притаранили. Геть чисто як придане на весіллі. Все що треба.

Не без того що і копійочку давали. То взяти не соромно – то не милостиня. То – толока українська. Наша національна традиція. Не красти і грабувати, а допомагати сусідам.

Це як у кацапів, тільки навпаки.

Дивляться донецькі на черкащан і дивуються. От ніби бандерівці і хвашисти прокляті , що і печатки ніде ставити, а виявляється найкращі і найдобріші люди на землі. А в тілівізорі кацапи розказували про людожерів і катів кривавих. Може набрехали їм? Га?

Коротше, дзвонить тітка вчора і розказує які хороші сусіди у них з'явилися.

І кладочку на ставку нову зробили, і порядок в хаті і коло хати. І на городі працюють і на роботу ходять. І є з ким поговорити, і дітки їхні в школу пішли. А працювати на землі виявилося не тяжче ніж під землею в шахті.

А вчора господар новий "донецький" тітці коропа приніс – сам наловив і сусідам пороздавав. Просто так.

Навчився і він толоки української. Видно земля наша добре впливає і лікує душі людські. Не тільки світу що в телевізорі виявляється. Ну та ми про це з діда прадіда знаємо, тільки забули трошки.

По матеріалам: glavpost.com